метонімія
метоні́мія
-ї, ж.
1》 Один з основних тропів у поетичній і звичайній мові, в основі якого лежить перенесення назви одного поняття на інше, що перебуває з ним у певному зв'язку; слово або вираз, ужиті таким чином.
2》 псих. Заміна слова або виразу схожим, але не цілком адекватним; ознака розладу мовлення.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- метонімія — метоні́мія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- метонімія — (від гp. metonymia — пеpейменування) тpоп, обpазний пеpеносний виpаз, в якому пpедмет замiнюється iншим, але не за подiбнiстю, а за pеально iснуючими мiж ним зв‘язками: “Боpислав смiється” I. Фpанка; За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче (Нар. пісня). Словник стилістичних термінів
- метонімія — [меитоун’ім'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
- метонімія — МЕТОНІ́МІЯ, ї, ж. Художній засіб, який полягає в перенесенні назви одного поняття на інше, що перебуває з ним у відношеннях суміжності, а також слово або вислів, ужиті в такий спосіб. Словник української мови у 20 томах
- метонімія — • метонімія (від грец. μετωνυμία — перейменування) - вид тропа, в основі якого лежить іносказання, зокрема накладання на переносне значення слова його прямого значення. М. переносить ознаки одного предмета на ін. на підставі реальних зв'язків між ними. Українська літературна енциклопедія
- метонімія — метоні́мія (від грец. μετωνυμία – перейменування) зворот у мові, заміна одного слова іншим, суміжним за суттю (напр., «читати Горького» замість «читати твори Горького»). Словник іншомовних слів Мельничука
- метонімія — Метоні́мія, -мії, -мією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- метонімія — МЕТОНІ́МІЯ, ї, ж. Один з основних тропів у поетичній і звичайній мові, в основі якого лежить перенесення назви одного поняття на інше, що перебуває з ним у певному зв’язку; слово або вираз, ужиті таким чином. Словник української мови в 11 томах