мигтіти

Значення в інших словниках

1. мигтіти — мигті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. мигтіти — Миготіти, миготати, р. мелькати; (в думці) спалахувати; (в очах) мерехтіти, ряхтіти, рябіти; (- світло) блимати, блискати. Словник синонімів Караванського
3. мигтіти — див. блищати; вирувати; дрижати Словник синонімів Вусика
4. мигтіти — МИГТІ́ТИ, ти́ть, недок. 1. З'являтися на короткий час і зникати з поля зору; мелькати. Мигтять білі метелики понад молоденькою травичкою (Марко Вовчок); За дверима теплушки швидко мигтіли телеграфні стовпи... Словник української мови у 20 томах
5. мигтіти — (аж) в оча́х мерехти́ть (мигти́ть, миготи́ть і т. ін.) кому, у кого і без додатка, безос. У когось дещо неприємні зорові відчуття від швидкої зміни об’єктів сприймання, їх яскравості і т. ін. Від.. Фразеологічний словник української мови
6. мигтіти — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
7. мигтіти — МИГТІ́ТИ, ти́ть, недок. 1. З’являтися на короткий час і зникати з поля зору; мелькати. Мигтять білі метелики понад молоденькою травичкою (Вовчок, І, 1955, 183); За дверима теплушки швидко мигтіли телеграфні стовпи... Словник української мови в 11 томах
8. мигтіти — Миготати, миготіти и мигтіти, -чу, -тиш гл. Сверкать, мерцать, мелькать. Над ставками, над садками миготіло, грало, лилося хвилями золоте марево. Левиц. І. 25. В очах миготить, а в голові свистить. Ном. № 6329. Зірки мигтять собі, блимають. Подольск. Словник української мови Грінченка