миряни

миря́ни

ян, мн. (одн. мирянин, -а, ч.; мирянка, -и, ж.), заст.

1》 Люди, що живуть у миру (див. мир II 4)), не мають духовного звання і не належать до духовного сану.

2》 іст. Члени сільської громади, миру (див. мир II 3)); селяни.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. миряни — МИРЯ́НИ, ря́н, мн. (одн. миря́нин, а, ч.; миря́нка, и, ж.), заст. 1. Люди, що живуть у миру (див. мир² 4), не мають духовного звання і не належать до духовного сану. Були [у пеклі] і штатські, і воєнні. Були і панські, і казенні, Були миряни і попи (І. Словник української мови у 20 томах
  2. миряни — МИРЯ́НИ, ря́н, мн. (одн. миря́нин, а, ч.; миря́нка, и, ж.), заст. 1. Люди, що живуть у миру ( див. мир² 4), не мають духовного звання і не належать до духовного сану. Були [у пеклі] і штатські, і воєнні. Словник української мови в 11 томах