мольфар

Значення в інших словниках

1. мольфар — мольфа́р іменник чоловічого роду, істота чарівник; злий дух діал. Орфографічний словник української мови
2. мольфар — див. чародій Словник синонімів Вусика
3. мольфар — Чарівник, див. маг, колдун, хіромант, чародій Словник чужослів Павло Штепа
4. мольфар — МОЛЬФА́Р, а, ч., діал. 1. Чарівник. Ще бійка готова вийти з того та сварка, а з мольфаром лиш зачепись... (М. Коцюбинський). 2. Злий дух, чорт. Гуцул лякався не тільки пана і жандарма, він жахався на кожному кроці відьми, упиря, мольфара і всякого іншого чортовиння (П. Козланюк). Словник української мови у 20 томах
5. мольфар — Ворожбит, чарівник у гуцулів. Універсальний словник-енциклопедія
6. мольфар — ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК заст., ЧОРНОКНИ́ЖНИК заст., ВІДЬМА́К заст.; ЗАКЛИНА́Ч заст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ заст. Словник синонімів української мови
7. мольфар — МОЛЬФА́Р, а, ч., діал. 1. Чарівник. Ще бійка готова. вийти з того та сварка, а з мольфаром лиш зачепись… (Коцюб.,11, 1955, 338). 2. Злий дух, чорт. Гуцул лякався не тільки пана і жандарма, він жахався на кожному кроці відьми, упиря, мольфара і всякого іншого чортовиння (Козл., Сонце.., 1957, 4). Словник української мови в 11 томах