мучеництво
му́чеництво
-а, с.
Стан мученика; перенесення мук, доля мученика.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мучеництво — му́чеництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- мучеництво — МУ́ЧЕНИЦТВО, а, с. Стан мученика; перенесення мук, доля мученика. Не чув [Калинович] також у собі схильності до мучеництва за справу, якої не розумів (І. Франко); Для Тараса образи їхні [декабристів] були в ореолі вічної слави і мучеництва (О. Іваненко). Словник української мови у 20 томах
- мучеництво — МУ́ЧЕНИЦТВО, а, с. Стан мученика; перенесення мук, доля мученика. Не чув [Калинович] також у собі схильності до мучеництва за справу, якої не розумів (Фр., VI, 1951, 155); Для Тараса образи їхні [декабристів] були в ореолі вічної слави і мучеництва (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 285). Словник української мови в 11 томах