1. Словник української мови в 11 томах

мучеництво

МУ́ЧЕНИЦТВО, а, с. Стан мученика; перенесення мук, доля мученика.

Не чув [Калинович] також у собі схильності до мучеництва за справу, якої не розумів (Фр., VI, 1951, 155);

Для Тараса образи їхні [декабристів] були в ореолі вічної слави і мучеництва (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 285).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мучеництво — му́чеництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. мучеництво — -а, с. Стан мученика; перенесення мук, доля мученика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мучеництво — МУ́ЧЕНИЦТВО, а, с. Стан мученика; перенесення мук, доля мученика. Не чув [Калинович] також у собі схильності до мучеництва за справу, якої не розумів (І. Франко); Для Тараса образи їхні [декабристів] були в ореолі вічної слави і мучеництва (О. Іваненко). Словник української мови у 20 томах