1. Великий тлумачний словник сучасної мови

міряти

мі́ряти

-яю, -яєш, недок., перех. і без додатка.

1》 Визначати величину кого-, чого-небудь якоюсь мірою.

2》 перен. Встановлювати, визначати величину, розміри чого-небудь певним мірилом. Міряти по собі. Міряти поглядом.

3》 перен. Ходити, рухатися в якому-небудь просторі вперед і назад, уздовж і впоперек і т. ін.

|| Ходити пішки на велику відстань. Міряти кроки.

4》 розм. Надівати одяг, взуття і т. ін., щоб визначити відповідність розміру; приміряти.

5》 діал. Цілити.

6》 перен., розм. Завдавати ударів; бити (у 2 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міряти — Цілити [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. міряти — мі́ряти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. міряти — (що) виміряти, об-, вимірювати, об-, зап. проміряти, заміряти; (оком) змірювати; (шлях) долати; (взуття) приміряти; (звіра) ціляти. Словник синонімів Караванського
  4. міряти — МІ́РЯТИ, яю, яєш, недок. 1. кого, що і без прям. дод. Визначати величину кого-, чого-небудь якоюсь мірою. Вона скинула з себе пояс та давай міряти город (І. Словник української мови у 20 томах
  5. міряти — мі́ряти вели́кою мі́рою що. Дуже відповідально ставитися до чогось. — Перед ними (солдатами) Київ. Скажіть їм, що сьогодні в усьому світі нема людей ні прекрасніших, ні чистіших, ніж вони. Міряйте життя й смерть великою мірою (О. Довженко). Фразеологічний словник української мови
  6. міряти — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
  7. міряти — Мі́ряти, -ряю, -ряєш, -ряє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. міряти — МІ́РЯТИ, яю, яєш, недок., перех. і без додатка. 1. Визначати величину кого-, чого-небудь якоюсь мірою. Вона скинула з себе пояс та давай міряти город (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. міряти — Міряти, -ряю, -єш гл. 1) Мѣрить, измѣрять. Якою мірою міряєш, такою тобі одміряють. Ном. № 7069. 2) Цѣлить, прицѣливаться, мѣтить. Словник української мови Грінченка