1. Великий тлумачний словник сучасної мови

місцевість

місце́вість

-вості, ж.

1》 Яке-небудь місце, простір земної поверхні.

2》 Те саме, що край I 5).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. місцевість — місце́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. місцевість — (дачна) околиця, район, зона, п! ТЕРЕН, КРАЙ, МІСЦЕ; місцина. Словник синонімів Караванського
  3. місцевість — [м'ісцев'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  4. місцевість — МІСЦЕ́ВІСТЬ, вості, ж. 1. Яке-небудь місце, простір земної поверхні. Підступи до перекопських та чонгарських позицій лежали на рівній місцевості (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. місцевість — КРАЙ (місцевість, область, район, що має певні природні й кліматичні особливості), СТОРОНА́, КРАЇНА, МІСЦЕ́ВІСТЬ, УКРАЇ́НА заст. Легенький вітрець подихає з теплого краю (Панас Мирний); Мої дитинячі будні У придесенській пройшли стороні (Я. Словник синонімів української мови
  6. місцевість — Місце́вість, -вости, -вості, -вістю; -вості, -стей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. місцевість — МІСЦЕ́ВІСТЬ, вості, ж. 1. Яке-небудь місце, простір земної поверхні. Підступи до перекопських та чонгарських позицій лежали на рівній місцевості (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  8. місцевість — Місце́вість, -вости ж. Мѣстность. Желех. Словник української мови Грінченка