місцевість
КРАЙ (місцевість, область, район, що має певні природні й кліматичні особливості), СТОРОНА́, КРАЇНА, МІСЦЕ́ВІСТЬ, УКРАЇ́НА заст. Легенький вітрець подихає з теплого краю (Панас Мирний); Мої дитинячі будні У придесенській пройшли стороні (Я. Щоголів); Налетіли птахи з теплих країн, заспівали, защебетали (Марко Вовчок); З Лубень дуже задоволений, місцевість чудесна (М. Коцюбинський); Ой, по горах, по долинах, По козацьких українах Сив голубонько літає, Собі пароньки шукає (пісня).
МІСЦЕ́ВІСТЬ (якийсь простір на земній поверхні), МІ́СЦЕ перев. мн., МІСЦИ́НА (МІСТИ́НА) розм. Скрізь встановили карантин, з зараженої місцевості не приймали посилок, а листи обкурювали сіркою (З. Тулуб); Є місця — чувати: Круглий рік весна... (П. Грабовський); Перед ним неначе горяна місцина на двадцять верстов навкруги (І. Нечуй-Левицький); Безлюдна містина, вигоріла трава, і вибухи гуркають то там, то там по всій висоті (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- місцевість — місце́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- місцевість — (дачна) околиця, район, зона, п! ТЕРЕН, КРАЙ, МІСЦЕ; місцина. Словник синонімів Караванського
- місцевість — [м'ісцев'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- місцевість — -вості, ж. 1》 Яке-небудь місце, простір земної поверхні. 2》 Те саме, що край I 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
- місцевість — МІСЦЕ́ВІСТЬ, вості, ж. 1. Яке-небудь місце, простір земної поверхні. Підступи до перекопських та чонгарських позицій лежали на рівній місцевості (Ю. Словник української мови у 20 томах
- місцевість — Місце́вість, -вости, -вості, -вістю; -вості, -стей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- місцевість — МІСЦЕ́ВІСТЬ, вості, ж. 1. Яке-небудь місце, простір земної поверхні. Підступи до перекопських та чонгарських позицій лежали на рівній місцевості (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
- місцевість — Місце́вість, -вости ж. Мѣстность. Желех. Словник української мови Грінченка