місцевий
МІСЦЕ́ВИЙ (який стосується певної місцевості, живе в якійсь місцевості тощо), ТУТЕ́ШНІЙ, ЕНДЕМІ́ЧНИЙ спец. (властивий даній місцевості, поширений в ній). Оповідач, Матвій Петрович Кравченко, могутньої будови чоловік, був місцевий житель і старожил (В. Собко); На тутешніх парубків ніхто з дівчат і не дивиться: усе б їм салдати та салдати (Г. Квітка-Основ'яненко); На полонинах і в альпійській смузі зростає понад 30 видів реліктових та ендемічних рослин (з газети).
МІСЦЕ́ВИЙ (який поширює свою дію на частину цілого, не виходить за межі чогось), ЛОКА́ЛЬНИЙ. Місцевий наркоз; Локальний характер.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- місцевий — (який з цих місць) тутешній, (діє тільки тут) локальний. Словник синонімів Полюги
- місцевий — місце́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- місцевий — Тутешній, льокальний, св. локальний, мд. периферійний; (житель) тубільний, автохтонний, аборигенний, (тих місць) тамтешній; (вираз) діялектний. Словник синонімів Караванського
- місцевий — -а, -е. 1》 Стос. до певної місцевості, краю (див. край I 5)); не загальний. || Виготовлений у певній місцевості, не привізний. || Який живе у цій місцевості. || Який діє або має значення тільки в межах певної території, місцевості; не загальнодержавний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- місцевий — МІСЦЕ́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до певної місцевості, краю (див. край¹ 5); не загальний. Він [італієць] говорить місцевим лігурійським діалектом (Леся Українка); Зникає і місцева, теж досить диференційована по діалектах лексика, пов'язана з колишнім побутом... Словник української мови у 20 томах
- місцевий — Місце́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- місцевий — МІСЦЕ́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до певної місцевості, краю ( див. край¹ 5); не загальний. Він [італієць] говорить місцевим лігурійським діалектом (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- місцевий — Місцевий, -а, -е Мѣстный. Словник української мови Грінченка