місцевий
МІСЦЕ́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до певної місцевості, краю ( див. край¹ 5); не загальний.
Він [італієць] говорить місцевим лігурійським діалектом (Л. Укр., V, 1956, 390);
Зникає і місцева, теж досить диференційована по діалектах лексика, пов’язана з колишнім побутом, з старою культурою села (Нариси з діалектології.., 1955, 16);
// Який виготовлений у певній місцевості, не привізний.
У світлиці тій [для туристів], не дуже великій, вздовж стін стоять широкі ослони, застелені різнобарвними, дуже красними килимцями місцевого виробу (Коцюб., III, 1956, 45);
На базі місцевих ресурсів працює одна з найбільших на Україні паперова Понінківська фабрика (Цюпа, Україна.., 1960, 245);
Ввечері вона скликала комсомольські збори і запропонувала оголосити для вільнолуцької молоді недільник по вивезенню місцевих добрив (Логв., Літа.., 1960, 176);
// Який живе у даній місцевості.
— Але я приїду і не проханий на вінчання. — Але ж місцевий батюшка буде гніватись, бо ви одіб’єте од його заробіток (Н.-Лев., IV, 1956, 113);
— А мені радять: не купили б ви книжечки нашого місцевого поета (Вас., І, 1959, 350);
Оповідач, Матвій Петрович Кравченко, могутньої будови чоловік, був місцевий житель і старожил (Собко, Скеля.., 1961, 42);
// Який діє або має значення тільки в межах певної території, місцевості; не загальнодержавний.
Особливо важко було добувати дозвіл на кожну виставу від місцевої влади (Минуле укр. театру, 1953, 29);
Цілі вечори, довгі ж, осінні, гомоніли селяни про землю, про місцеву владу, про новини (Головко, II, 1957, 89);
Всі партійні організації автономні у вирішенні місцевих питань, якщо ці рішення не суперечать політиці партії (Статут КПРС, 1961, 12).
Місце́вий колори́т — характерні особливості (побут, пейзаж і т. ін.) певної місцевості, переважно відображені в творах мистецтва.
Ти знаєш, яка це ["Тіні забутих предків"] трудна для перекладу річ, дякуючи місцевому колоритові та гуцульській мові (Коцюб., III, 1956, 425).
2. Який поширює свою дію тільки на частину цілого.
Усяке так зване місцеве лікування: дієта, тепло, застосування в’яжучих засобів тощо — завжди позначаються на стані центральної нервової системи, а значить, і на стані всього організму (Наука.., 1, 1966, 46);
Санітар налив повну склянку горілки і подав матросові.. Це й був увесь загальний і місцевий наркоз лікаря Заброди (Кучер, Голод, 1961, 117).
∆ Місце́вий відмі́нок — відмінок, який відповідає на питання де? в якому місці?
У місцевому відмінку однини іменників II відміни найширше виявлені різноманітні закінчення (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 441);
Місце́вий коміте́т — виборний орган первинної профспілкової організації; місцевком;
Місце́вий час — час, визначений для певного географічного поясу, району, місцевості.
Значення в інших словниках
- місцевий — (який з цих місць) тутешній, (діє тільки тут) локальний. Словник синонімів Полюги
- місцевий — місце́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- місцевий — Тутешній, льокальний, св. локальний, мд. периферійний; (житель) тубільний, автохтонний, аборигенний, (тих місць) тамтешній; (вираз) діялектний. Словник синонімів Караванського
- місцевий — -а, -е. 1》 Стос. до певної місцевості, краю (див. край I 5)); не загальний. || Виготовлений у певній місцевості, не привізний. || Який живе у цій місцевості. || Який діє або має значення тільки в межах певної території, місцевості; не загальнодержавний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- місцевий — МІСЦЕ́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до певної місцевості, краю (див. край¹ 5); не загальний. Він [італієць] говорить місцевим лігурійським діалектом (Леся Українка); Зникає і місцева, теж досить диференційована по діалектах лексика, пов'язана з колишнім побутом... Словник української мови у 20 томах
- місцевий — МІСЦЕ́ВИЙ (який стосується певної місцевості, живе в якійсь місцевості тощо), ТУТЕ́ШНІЙ, ЕНДЕМІ́ЧНИЙ спец. (властивий даній місцевості, поширений в ній). Оповідач, Матвій Петрович Кравченко, могутньої будови чоловік, був місцевий житель і старожил (В. Словник синонімів української мови
- місцевий — Місце́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- місцевий — Місцевий, -а, -е Мѣстный. Словник української мови Грінченка