1. Словник синонімів української мови

місце

МІ́СЦЕ (простір, зайнятий або який може бути зайнятий кимсь, чимсь), МІСЦИ́НА (МІСТИ́НА) розм. Недалечко од того місця, де вони стояли, валялась стара липа, зламана й повалена бурею (І. Нечуй-Левицький); Всю місцину біля місточка і далі од літнього кінотеатру здавна звуть Зелені Зозулі чи просто Зозулі (Т. Масенко); Христя з подругою вибрали собі містину під стінкою (К. Гордієнко).

МІСЦЕ́ВІСТЬ (якийсь простір на земній поверхні), МІ́СЦЕ перев. мн., МІСЦИ́НА (МІСТИ́НА) розм. Скрізь встановили карантин, з зараженої місцевості не приймали посилок, а листи обкурювали сіркою (З. Тулуб); Є місця — чувати: Круглий рік весна... (П. Грабовський); Перед ним неначе горяна місцина на двадцять верстов навкруги (І. Нечуй-Левицький); Безлюдна містина, вигоріла трава, і вибухи гуркають то там, то там по всій висоті (О. Гончар).

ПЕРИФЕРІ́Я (місця, віддалені від столиці, від центрів країни), ПРОВІ́НЦІЯ, МІСЦЯ́ мн., розм. (у прийменникових конструкціях). Люди останнє витрачали на дорогу в надії, що на периферії їм легше вдасться знайти працю (Ірина Вільде); — Так багато чекали від пікніка, а вийшло.. пшик. У вас на провінції завжди так улаштовують пікніки? (М. Хвильовий); Багато цікавого розповідають товариші з місць (А. Головко). — Пор. 1. глушина́.

ПОСА́ДА (службове становище, пов'язане з виконанням певних обов'язків в установі, на підприємстві тощо), МІ́СЦЕ, МІ́СТО заст.; ПОСТ, ПОРТФЕ́ЛЬ розм. (відповідальна посада). (Ярчук:) Коли треба, я відмовлюсь від посади ученого секретаря, але від доповіді не збираюсь (І. Микитенко); — Чом же ви не напитували собі місця тут таки в канцеляріях у пана? Їх же тут багацько (І. Нечуй-Левицький); З царем самим, либонь, то знався (магнат), В дугу усякого він гнув, Аж поки то якась Зозуля Його із міста не зіпхнула (Панас Мирний); (Бондар:) Нам ще заважають кар'єристи, окозамилювачі, які ще інколи, чорт знає як, пробираються на відповідальні пости... (М. Зарудний); Наші висновки повністю збігаються з вашим соціологічним дослідженням. Отже — здавайте портфель (А. Крижанівський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. місце — мі́сце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. місце — Місцина; (на землі) місцевість; (дії) арена; (тепле) посада; (мокре) пляма; (у тексті) уривок; (в уряді) вакансія; (своє) становище; (прощі) ІД. п. мекка; мн. кн. МІСЦЯ, периферія, провінція <н. рапорти з місць>; місцинка. Словник синонімів Караванського
  3. місце — [м’ісцеи] -с'ц'а, м. (на) -с'ц'і, мн. м'іс'ц'а, м'іс'ц' два м'іс'ц'а Орфоепічний словник української мови
  4. місце — -я, с. 1》 Простір земної поверхні, зайнятий або який може бути зайнятий ким-, чим-небудь. || чого, яке. Простір, пункт, де що-небудь розміщене, відбувається тощо. || Певний пункт, площина, признач. для кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. місце — МІ́СЦЕ, я, с. 1. Простір земної поверхні, зайнятий або який може бути зайнятий ким-, чим-небудь. От і вибрав [Пархім] собі місце на горбику (Г. Квітка-Основ'яненко); Гарне, вигідне було місце, де вони поставили свої курені (О. Гончар); // чого, яке. Словник української мови у 20 томах
  6. місце — мі́сце: ◊ приписо́ве мі́сце → приписовий ◊ не зігрі́ти <�собі́> місця про того, хто не приживеться на новому місці (Франко) (ср, ст): Коли я зайшов до колишнього палацу Бєльських, там було людно від письменників. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. місце — Вся сім’я вмісті, так душа на місці. Мати спокійна, коли всі діти вдома. Лиш місце лишилося, де гостилося. Лише спомини лишилися минулого веселого життя. На місці і камінь обростає. На однім місці таки чоловік доробиться. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. місце — син. де продають старі речі, товари: ведеенха, плюшкінський базар. Словник жарґонної лексики української мови
  9. місце — болю́че (живе́, найболю́чіше і т. ін.) мі́сце чиє, у кого і без додатка. Те, що найбільше турбує когось, що є причиною чиїх-небудь переживань, неприємностей і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  10. місце — Мі́сце, мі́сця, -цю, -цем, на мі́сці; місця́, місці́в і місць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. місце — МІ́СЦЕ, я, с. 1. Простір земної поверхні, зайнятий або який може бути зайнятий ким-, чим-небудь. От і вибрав [Пархім] собі місце на горбику (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  12. місце — Місце, -ця с. Мѣсто. По тричі в однім місці бідного невольники затинали. Макс. Як намальовані встають передо мною всі місця. Левиц. І. Місцем, місцями. а) Мѣстами, въ нѣкоторыхъ мѣстахъ. Місцем такі були здоровенні та глибокі байраки, що Боже-світе! Грин. Словник української мови Грінченка