місцина
МІ́СЦЕ (простір, зайнятий або який може бути зайнятий кимсь, чимсь), МІСЦИ́НА (МІСТИ́НА) розм. Недалечко од того місця, де вони стояли, валялась стара липа, зламана й повалена бурею (І. Нечуй-Левицький); Всю місцину біля місточка і далі од літнього кінотеатру здавна звуть Зелені Зозулі чи просто Зозулі (Т. Масенко); Христя з подругою вибрали собі містину під стінкою (К. Гордієнко).
МІСЦЕ́ВІСТЬ (якийсь простір на земній поверхні), МІ́СЦЕ перев. мн., МІСЦИ́НА (МІСТИ́НА) розм. Скрізь встановили карантин, з зараженої місцевості не приймали посилок, а листи обкурювали сіркою (З. Тулуб); Є місця — чувати: Круглий рік весна... (П. Грабовський); Перед ним неначе горяна місцина на двадцять верстов навкруги (І. Нечуй-Левицький); Безлюдна містина, вигоріла трава, і вибухи гуркають то там, то там по всій висоті (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- місцина — місци́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- місцина — -и, ж., розм. Те саме, що місце 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- місцина — МІСЦИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що мі́сце 1, 2. Пошукаю, чи лишилась хоч одна місцина, Де б було не знати лапи Крамарського сина (М. Старицький); З Щавниці їздять гуляти в околишні місця, славні своєю красою карпатських виглядів. Словник української мови у 20 томах
- місцина — Місти́на і частіше місци́на, -ни місци́на, -ни, -ні; -ци́ни, -ци́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- місцина — МІСЦИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що мі́сце 1, 2. Пошукаю, чи лишилась хоч одна місцина, Де б було не знати лапи Крамарського сина (Стар., Вибр., 1959, 28); З Щавниці їздять гуляти в околишні місця, славні своєю красою карпатських виглядів. Словник української мови в 11 томах
- місцина — Місцина, -ни ж. = містина. Найшли таку місцину, що можно перейти яр. Зміев. у. Словник української мови Грінченка