м'ята
м'я́та
-и, ж.
1》 Багаторічна трав'яниста запашна рослина родини губоцвітих із довгасто-еліптичними листками та дрібними квітками, зібраними в густі пазушні кільця.
Кінська м'ята — те саме, що шандра.
Перцева м'ята — багаторічна трав'яниста рослина, що культивується як лікарська та ефіроолійна рослина.
2》 Настій, відвар із цієї рослини.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- м'ята — м'я́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- м'ята — М'Я́ТА, и , ж. 1. Багаторічна трав'яниста запашна рослина родини губоцвітих з довгасто-еліптичними листками та дрібними квітками, зібраними в густі пазушні кільця. Навкруги ллються пахощі лелій, левкоїв, рожі та м'яти (І. Словник української мови у 20 томах
- м'ята — Багаторічна рослина родини губоцвітих з сильним приємним запахом; зона помірного клімату пн. півкулі; бл. 25 видів; м. перцеву культивують як лікарську рослину, з неї одержують м'ятну олію — використовують у кондитерській, фармацевтичній і парфумерній промисловості. Універсальний словник-енциклопедія
- м'ята — М'я́та и мнята, -ти ж. Мята: a) Mentha officinalis; б) — во́дяна. Mentha aquatica L. Анн. 214; в) — кучерява. Mentha piperita L. Var crispa; г) — холодна. Mentha piperita L. д) — польова. Mentha arvensis. ЗЮЗО. І. 128; е) песяча м'ятка. Nepeta cattaria. Вх. Пч. І. 11. ум. м'я́тка, мня́тка. Словник української мови Грінченка