нага
на́га
I невідм., мн. (одн. нага, ч. і ж.).
Група родинних племен і народності, які розмовляють тибето-бірманськими мовами і населяють прикордонні райони Індії та Бірми; представники цієї племінної групи.
II -и, ж., зах.
Ганьба, сором.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нага — НА́ГА, и, ж., заст. Сором. Не сором і не нага, що тебе сусіди не люблять (Б. Грінченко); А він суперник неначе не звернув уваги, Лиш усміхнувсь – і переможця сміх Мене ударив, як хльосткий батіг, І я не знав, де дітися від наги (Д. Павличко). Словник української мови у 20 томах
- нага — (санскр.) Змія, форма якої використовувалася у монументальному будівництві Кампучії при створенні парадних балюстрад, якими відзначалися входи до палаців, котрі фланкували підйоми на тераси. Архітектура і монументальне мистецтво
- нага — Нага, -ги ж. Позоръ, стыдъ. Не сором і не нага, що тебе сусіди не люблять? Волынск. г. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка