нага

на́га

I невідм., мн. (одн. нага, ч. і ж.).

Група родинних племен і народності, які розмовляють тибето-бірманськими мовами і населяють прикордонні райони Індії та Бірми; представники цієї племінної групи.

II -и, ж., зах.

Ганьба, сором.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нага — НА́ГА, и, ж., заст. Сором. Не сором і не нага, що тебе сусіди не люблять (Б. Грінченко); А він суперник неначе не звернув уваги, Лиш усміхнувсь – і переможця сміх Мене ударив, як хльосткий батіг, І я не знав, де дітися від наги (Д. Павличко). Словник української мови у 20 томах
  2. нага — (санскр.) Змія, форма якої використовувалася у монументальному будівництві Кампучії при створенні парадних балюстрад, якими відзначалися входи до палаців, котрі фланкували підйоми на тераси. Архітектура і монументальне мистецтво
  3. нага — Нага, -ги ж. Позоръ, стыдъ. Не сором і не нага, що тебе сусіди не люблять? Волынск. г. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка