нагульний
нагу́льний
-а, -е.
Признач. для відгодівлі.
|| Одержаний унаслідок відгодівлі. Нагульний жир.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нагульний — нагу́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- нагульний — НАГУ́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для відгодівлі, нагулу (у 1 знач.). Для овець, нагульних гуртів великої рогатої худоби на Поліссі і в деяких районах Лісостепу використовують переважно природні пасовища (із журн. Словник української мови у 20 томах
- нагульний — НАГУ́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для відгодівлі. Нагульні групи індиків найкраще комплектувати по 500 — 600 голів (Птахівн., 1955, 328); Влітку нагульна худоба п’є багато води, особливо в спеку (Колг. Укр., 1, 1962, 3); //Одержаний унаслідок відгодівлі. Нагульний жир. Словник української мови в 11 томах