нагульний
НАГУ́ЛЬНИЙ, а, е.
Признач. для відгодівлі, нагулу (у 1 знач.).
Для овець, нагульних гуртів великої рогатої худоби на Поліссі і в деяких районах Лісостепу використовують переважно природні пасовища (із журн.);
Влітку нагульна худоба п'є багато води, особливо в спеку (з наук. літ.);
Нагульне поголов'я;
// Пов'язаний з відгодівлею худоби.
Провідними галузями в зоні р. Сули може бути буряківництво і нагульне скотарство (з наук.-попул. літ.);
// Відведений для відгодівлі риби.
Великий вплив на рибопродуктивність ставків має вага цьоголіток, тобто зарибка, який запускається в нагульні ставки (з газ.);
Умови відтворення на Дунаї цінних прохідних, напівпрохідних риб погіршаться внаслідок скорочення нерестових і нагульних площ (з наук.-попул. літ.);
Нагульна база;
// Який нагулює жир.
Флот рибалок почав промисловий лов нагульних оселедців (з газ.);
// Одержаний унаслідок відгодівлі.
Нагульний жир.
Значення в інших словниках
- нагульний — нагу́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- нагульний — -а, -е. Признач. для відгодівлі. || Одержаний унаслідок відгодівлі. Нагульний жир. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нагульний — НАГУ́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для відгодівлі. Нагульні групи індиків найкраще комплектувати по 500 — 600 голів (Птахівн., 1955, 328); Влітку нагульна худоба п’є багато води, особливо в спеку (Колг. Укр., 1, 1962, 3); //Одержаний унаслідок відгодівлі. Нагульний жир. Словник української мови в 11 томах