надокучання
надокуча́ння
-я, с.
Дія за знач. надокучати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- надокучання — надокуча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- надокучання — НАДОКУЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. надокуча́ти. Мислю собі, як бідкається, не відаючи, де дівчина, що з дівчиною, мати її, Вепрова Людомила. Князеві явно не подобалось її надокучання. – Я вже чув це (Д. Міщенко). Словник української мови у 20 томах
- надокучання — НАДОКУЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. надокуча́ти. Словник української мови в 11 томах