1. Словник української мови у 20 томах

надокучання

НАДОКУЧА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. надокуча́ти.

Мислю собі, як бідкається, не відаючи, де дівчина, що з дівчиною, мати її, Вепрова Людомила. Князеві явно не подобалось її надокучання. – Я вже чув це (Д. Міщенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надокучання — надокуча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. надокучання — -я, с. Дія за знач. надокучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надокучання — НАДОКУЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. надокуча́ти. Словник української мови в 11 томах