надокучати
НАДОКУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДОКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кому і без дод.
Ставати неприємним, нестерпним від повторення, одноманітності і т. ін.; набридати.
Такі думки все ворушились в Мотузовій голові, надокучали йому, як мухи в спасівку (І. Нечуй-Левицький);
На кілька хвилин забувала [Іринка] про прикрість, але тоді починав надокучати стукіт годинника (М. Томчаній);
Дмитрові надокучило стояти, і він присідає на призьбі біля матері (Ірина Вільде);
Хлопчик надокучив матері запитаннями, коли приїде татко (П. Автомонов).
◇ (1) Надоку́чити, як па́рена ре́дька – дуже, надзвичайно набриднути.
За ці дні надокучив йому балакучий начальник, як парена редька (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- надокучати — надокуча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- надокучати — муляти (мозолити) очі кому; лізти [осою] межи очі (в очі, у вічі, до очей) кому; (надокучливо докоряти кому-небудь чимсь або вимагати чогось) голову гризти кому; (надокучати своєю присутністю) стояти над душею. Словник фразеологічних синонімів
- надокучати — див. НАБРИДАТИ; (присутністю) крутитися перед очима. Словник синонімів Караванського
- надокучати — див. набридати; чіплятися Словник синонімів Вусика
- надокучати — -аю, -аєш, недок., надокучити, -чу, -чиш, док. Ставати неприємним, нестерпним від повторення, одноманітності і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надокучати — НАБРИДА́ТИ чим і без додатка (повторюванням, одноманітністю дій або слів, постійною присутністю, надмірною увагою і т. ін. неприємно вражати), ДОКУЧА́ТИ, НАДОКУЧА́ТИ, НАДОЇДА́ТИ розм., НАПРИКРЯ́ТИСЯ діал.; ПРИСТАВА́ТИ розм., В'Я́ЗНУТИ розм., ЛІ́ЗТИ розм. Словник синонімів української мови
- надокучати — НАДОКУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДОКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док. Ставати неприємним, нестерпним від повторення, одноманітності і т. ін. Такі думки все ворушились в Мотузовій голові, надокучали йому, як мухи в спасівку (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах