надокучати

муляти (мозолити) очі кому; лізти [осою] межи очі (в очі, у вічі, до очей) кому; (надокучливо докоряти кому-небудь чимсь або вимагати чогось) голову гризти кому; (надокучати своєю присутністю) стояти над душею.

До вечора сп’яніле село гуляло біля церкви, до вечора він то так, то сяк опинявся біля дівчини, але видно, не муляв їй очі (Стельмах, 2, 1982, с. 112); [Боб:] Я не мозолитиму вам більше очей, прекрасна леді! (Галан, 1, 1960, с. 422); [Старшина:] Та що ти мені з Параскою лізеш у вічі? (Карпенко-Карий, 1, 1960, с. 39); – Отак завжди. Вип’є та й лізе межи очі! (Панас Мирний, 4, 1955, с. 147); [Пріська:] Не лізьте, бабо, осою в вічі, бо при людях вилаю (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 249); – Дружина Кужеля в тебе працює? В тебе. От і натискуй. А вона йому хай гризе голову (Збанацький, 1, 1974, с. 62); Вона [Кайдашиха] стояла над душею в Мотрі, наче осавула на панщині а сама не бралась і за холодну воду (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 322).

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надокучати — надокуча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. надокучати — див. НАБРИДАТИ; (присутністю) крутитися перед очима. Словник синонімів Караванського
  3. надокучати — див. набридати; чіплятися Словник синонімів Вусика
  4. надокучати — -аю, -аєш, недок., надокучити, -чу, -чиш, док. Ставати неприємним, нестерпним від повторення, одноманітності і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. надокучати — НАДОКУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДОКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кому і без дод. Ставати неприємним, нестерпним від повторення, одноманітності і т. ін.; набридати. Такі думки все ворушились в Мотузовій голові, надокучали йому, як мухи в спасівку (І. Словник української мови у 20 томах
  6. надокучати — НАБРИДА́ТИ чим і без додатка (повторюванням, одноманітністю дій або слів, постійною присутністю, надмірною увагою і т. ін. неприємно вражати), ДОКУЧА́ТИ, НАДОКУЧА́ТИ, НАДОЇДА́ТИ розм., НАПРИКРЯ́ТИСЯ діал.; ПРИСТАВА́ТИ розм., В'Я́ЗНУТИ розм., ЛІ́ЗТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. надокучати — НАДОКУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДОКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док. Ставати неприємним, нестерпним від повторення, одноманітності і т. ін. Такі думки все ворушились в Мотузовій голові, надокучали йому, як мухи в спасівку (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах