1. Словник української мови в 11 томах

надокучати

НАДОКУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДОКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док. Ставати неприємним, нестерпним від повторення, одноманітності і т. ін.

Такі думки все ворушились в Мотузовій голові, надокучали йому, як мухи в спасівку (Н.-Лев., IV, 1956, 194);

На кілька хвилин забувала [Іринка] про прикрість, але тоді починав надокучати стукіт годинника (Томч., Закарп. опов., 1953, 23);

Дмитрові надокучило стояти, і він присідає на призьбі біля матері (Вільде, Опов., 1954, 32);

Хлопчик надокучив матері запитаннями, коли приїде татко (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 545).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надокучати — надокуча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. надокучати — муляти (мозолити) очі кому; лізти [осою] межи очі (в очі, у вічі, до очей) кому; (надокучливо докоряти кому-небудь чимсь або вимагати чогось) голову гризти кому; (надокучати своєю присутністю) стояти над душею. Словник фразеологічних синонімів
  3. надокучати — див. НАБРИДАТИ; (присутністю) крутитися перед очима. Словник синонімів Караванського
  4. надокучати — див. набридати; чіплятися Словник синонімів Вусика
  5. надокучати — -аю, -аєш, недок., надокучити, -чу, -чиш, док. Ставати неприємним, нестерпним від повторення, одноманітності і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. надокучати — НАДОКУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДОКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кому і без дод. Ставати неприємним, нестерпним від повторення, одноманітності і т. ін.; набридати. Такі думки все ворушились в Мотузовій голові, надокучали йому, як мухи в спасівку (І. Словник української мови у 20 томах
  7. надокучати — НАБРИДА́ТИ чим і без додатка (повторюванням, одноманітністю дій або слів, постійною присутністю, надмірною увагою і т. ін. неприємно вражати), ДОКУЧА́ТИ, НАДОКУЧА́ТИ, НАДОЇДА́ТИ розм., НАПРИКРЯ́ТИСЯ діал.; ПРИСТАВА́ТИ розм., В'Я́ЗНУТИ розм., ЛІ́ЗТИ розм. Словник синонімів української мови