накарати

Значення в інших словниках

1. накарати — накара́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. накарати — НАКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, кого і без дод. Док. до кара́ти. Накарав міх, що й торби страшно (Номис); – Бажав би я, що б ти, Миколо, узяв з собою сього вітрогона та по дорозі беріг його... А молодого завсіди [завжди] напутити, а деколи й накарати треба! (Юліан Опільський). Словник української мови у 20 томах
3. накарати — НАКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, перех. Док. до кара́ти. Накарав міх, що й торби страшно (Номис, 1864, № 5794); — Бажав би я, що б ти, Миколо, узяв з собою сього вітрогона та по дорозі беріг його… А молодого завсіди напутити, а деколи й накарати треба! (Оп., Іду.., 1958, 401). Словник української мови в 11 томах
4. накарати — Накара́ти, -ра́ю, -єш гл. Наказать, покарать. От накарав мене Бог таким чоловіком! Г. Барв. 100. Накарав міх, то й торби страшно. Ном. № 5794. Словник української мови Грінченка