намовлений
намо́влений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до намовити.
|| намовлено, безос. присудк. сл.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намовлений — намо́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- намовлений — НАМО́ВЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до намо́вити. Почали гукати й інші козаки та старшини – невідомо, чи були намовлені звечора гетьманом та його підпомічниками, чи з власних розуму та спонуки (Ю. Словник української мови у 20 томах
- намовлений — Намо́влений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- намовлений — НАМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намо́вити; // намо́влено, безос. присудк. сл. — І що сталося з чоловіком..! Чи його намовлено, чи зіллям напоєно! (Кучер, Трудна любов, 1960, 131). Словник української мови в 11 томах