1. Великий тлумачний словник сучасної мови

наривник

нари́вник

-а, ч.

Жук, у крові якого є отруйна речовина, що, потрапляючи на шкіру людини, спричиняє чиряки, нариви.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наривник — нари́вник іменник чоловічого роду, істота жук Орфографічний словник української мови
  2. наривник — НАРИ́ВНИК, а, ч. Жук, у крові якого є отруйна речовина, що, потрапляючи на шкіру людини, спричиняє чиряки, нариви. Серед них [жуків] для бобових культур найбільш шкідливі: ковалики.., деякі види наривників (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. наривник — НАРИ́ВНИК, а, ч. Жук, у крові якого є отруйна речовина, що, потрапляючи на шкіру людини, спричиняє чиряки, нариви. Серед них [жуків] для бобових культур найбільш шкідливі: ковалики.., деякі види наривників (Шкідн.. рослин, 1949, 39). Словник української мови в 11 томах