наривник
НАРИ́ВНИК, а, ч. Жук, у крові якого є отруйна речовина, що, потрапляючи на шкіру людини, спричиняє чиряки, нариви.
Серед них [жуків] для бобових культур найбільш шкідливі: ковалики.., деякі види наривників (Шкідн.. рослин, 1949, 39).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наривник — нари́вник іменник чоловічого роду, істота жук Орфографічний словник української мови
- наривник — -а, ч. Жук, у крові якого є отруйна речовина, що, потрапляючи на шкіру людини, спричиняє чиряки, нариви. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наривник — НАРИ́ВНИК, а, ч. Жук, у крові якого є отруйна речовина, що, потрапляючи на шкіру людини, спричиняє чиряки, нариви. Серед них [жуків] для бобових культур найбільш шкідливі: ковалики.., деякі види наривників (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах