наслідниця
наслі́дниця
-і.
Жін. до наслідник.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наслідниця — наслі́дниця іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- наслідниця — НАСЛІ́ДНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до наслі́дник. Батько її швидко вмер, мати збожеволіла, коли дочці було 18 літ, і Аделаїда лишилася сама наслідницею значного маєтку (І. Франко); – Нехай знає рід увесь, що в Коваля Андрія народилася наслідниця! (Я. Качура). Словник української мови у 20 томах
- наслідниця — НАСЛІ́ДНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до наслі́дник. — Нехай знає рід увесь, що в Коваля Андрія народилася наслідниця! (Кач., II, 1958, 8). Словник української мови в 11 томах