наслідниця
НАСЛІ́ДНИЦЯ, і, ж., розм.
Жін. до наслі́дник.
Батько її швидко вмер, мати збожеволіла, коли дочці було 18 літ, і Аделаїда лишилася сама наслідницею значного маєтку (І. Франко);
– Нехай знає рід увесь, що в Коваля Андрія народилася наслідниця! (Я. Качура).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наслідниця — наслі́дниця іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- наслідниця — -і. Жін. до наслідник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наслідниця — НАСЛІ́ДНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до наслі́дник. — Нехай знає рід увесь, що в Коваля Андрія народилася наслідниця! (Кач., II, 1958, 8). Словник української мови в 11 томах