1. Великий тлумачний словник сучасної мови

настання

наста́ння

-я, с.

Дія за знач. настати 1), 2).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. настання — наста́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. настання — (весни) прихід; (морозів) початок. Словник синонімів Караванського
  3. настання — Виник, зачаток, початок, почин Словник чужослів Павло Штепа
  4. настання — НАСТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. наста́ти 1, 2, 3. З настанням ночі ринули до висоти підводи, навантажені боєприпасами (О. Гончар); Завжди вгадував [півень] настання свiтанку i вiтав його здушеним, хрипкуватим криком (Є. Словник української мови у 20 томах
  5. настання — Наста́ння́, -ння́, -нню́, -ння́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. настання — НАСТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. наста́ти 1, 2. З настанням ночі ринули до висоти підводи, навантажені боєприпасами (Гончар, III, 1959, 47); Посилення вітру надвечір є ознакою настання вітряної дощової погоди (Колг. Укр., 8, 1.956, 42). Словник української мови в 11 томах
  7. настання — Настання́, -ня́ с. Возникновеніе. Ще до настання в Польщі їзуїцтва, ляхи в наших владик-архиреїв були «бісові пекельники», а Русь у римського прелацтва не прекладалась над жидову. К. Кр. 9. настання́ світу. Созданіе міра. Желех. Словник української мови Грінченка