нахований
нахо́ваний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до наховати.
|| наховано, безос. присудк. сл.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нахований — нахо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- нахований — НАХО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до нахова́ти; // нахо́вано, безос. пред. [Настя:] Набере добра Данило від Платона, що з діда-прадіда в льохах, та у коморах, та у степах наховано і надбано! (І. Карпенко-Карий). Словник української мови у 20 томах
- нахований — НАХО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нахова́ти; // нахо́вано, безос. присудк. сл. [Настя: ] Набере добра Данило від Платона, що з діда-прадіда в льохах, та у коморах, та у степах наховано і надбано! (К.-Карий, II, 1960, 59). Словник української мови в 11 томах