небожатко

небожа́тко

-а, с.

Зменш.-пестл. до небіж і небога.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. небожатко — небожа́тко іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. небожатко — див. дитина Словник синонімів Вусика
  3. небожатко — НЕБОЖА́ТКО, а, с. Пестл. до небожа́ 1. І згубили ми зятя милого, Небожатко в воду кинули (Л. Первомайський); А вони хотіли, щоб воно, небожатко, нехрестом росло (І. Чендей). Словник української мови у 20 томах
  4. небожатко — НЕБОЖА́ТКО, а, с. Пестл. до небожа́ 1. І згубили ми зятя милого Небожатко в воду кинули (Перв., Слов. балади, 1946, 34). Словник української мови в 11 томах
  5. небожатко — Небожа, -жа́ти с. 1) Племянникъ, племянница (ребенокъ). Зайдіть, лишень, то я небожатам якого гостинця дам. Скажете: тітка прислала. МВ. І. 19. 2) мн. Голубчики, милые. Хтіла б бранцями, небожатами, цілий світ звоювати. Гол. І. 133. 3) мн. Словник української мови Грінченка