невинний

Значення в інших словниках

1. невинний — (який не має вини) безневинний, (про душу, серце) чистий, безгрішний, (про цнотливість) чесний, непорочний. Словник синонімів Полюги
2. невинний — неви́нний прикметник Орфографічний словник української мови
3. невинний — НЕВИНЕН, БЕЗВИННИЙ, невинуватий, о. Богу духа винний; (хто) чистий, непорочний; (- дівчину) незайманий, неповинний, цнотливий; (- мрію) наївний; (зміст) нешкідливий, безневинний; юр. виправданий, г. уневиннений. Словник синонімів Караванського
4. невинний — див. безвинний Словник синонімів Вусика
5. невинний — [неивин:ией] м. (на) -н :ому /-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
6. невинний — НЕВИ́ННИЙ, НЕВИ́НЕН, неви́нна, неви́нне. 1. Який не має за собою вини; який не зробив нічого злочинного. [Прісцілла (кидається до Руфіна):] Мене в'яжіть! Мій чоловік невинен (Леся Українка); Яке це божевілля на невинних людей нападати! (А. Словник української мови у 20 томах
7. невинний — неви́нний : ◊ неви́нний як бара́нчик ірон. про того, хто вдає, ніби нічого не знає (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. невинний — БЕЗПЕ́ЧНИЙ (якого можна не остерігатися, який не завдасть шкоди), НЕШКІДЛИ́ВИЙ, НЕВИ́ННИЙ, БЕЗНЕВИ́ННИЙ (який не завдає неприємностей, шкоди); НЕЗАГРО́ЗЛИВИЙ (який не становить загрози). Словник синонімів української мови
9. невинний — Неви́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. невинний — НЕВИ́ННИЙ, НЕВИ́НЕН, неви́нна, неви́нне. 1. Який не має за собою вини; який не зробив нічого злочинного. [Прісцілла (кидається до Руфіна):] Мене в’яжіть! Мій чоловік невинен (Л. Укр., II, 1951, 423); Яке це божевілля на невинних людей нападати!... Словник української мови в 11 томах
11. невинний — Невинний, -а, -е Невинный. За невинного Бога. Безъ всякой вины. Так і пішов чоловік на поселення за невинного Бога. Мнж. 134. Словник української мови Грінченка