незвитяжний
незвитя́жний
-а, -е, уроч.
Якого не можна перемогти; відважний, доблесний, непереможний.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- незвитяжний — незвитя́жний прикметник Орфографічний словник української мови
- незвитяжний — див. непохитний Словник синонімів Вусика
- незвитяжний — НЕЗВИТЯ́ЖНИЙ, а, е, уроч. Якого не можна перемогти; відважний, доблесний, непереможний. Огонь засичав, причаївся, дихнув чадом і чорним димом, а далі вискочив і сам, ще потужніший, ще могутніший, як незвитяжний переможець... (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
- незвитяжний — НЕЗВИТЯ́ЖНИЙ, а, е, уроч. Якого не можна перемогти; відважний, доблесний, непереможний. Огонь засичав, причаївся, дихнув чадом і чорним димом, а далі вискочив і сам, ще потужніший, ще могутніший, як незвитяжний переможець… (Коцюб., І, 1955, 121). Словник української мови в 11 томах
- незвитяжний — Незвитя́жний, -а, -е Непобѣдимый. Словник української мови Грінченка