1. Словник української мови у 20 томах

незвитяжний

НЕЗВИТЯ́ЖНИЙ, а, е, уроч.

Якого не можна перемогти; відважний, доблесний, непереможний.

Огонь засичав, причаївся, дихнув чадом і чорним димом, а далі вискочив і сам, ще потужніший, ще могутніший, як незвитяжний переможець... (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незвитяжний — незвитя́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. незвитяжний — див. непохитний Словник синонімів Вусика
  3. незвитяжний — -а, -е, уроч. Якого не можна перемогти; відважний, доблесний, непереможний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. незвитяжний — НЕЗВИТЯ́ЖНИЙ, а, е, уроч. Якого не можна перемогти; відважний, доблесний, непереможний. Огонь засичав, причаївся, дихнув чадом і чорним димом, а далі вискочив і сам, ще потужніший, ще могутніший, як незвитяжний переможець… (Коцюб., І, 1955, 121). Словник української мови в 11 томах
  5. незвитяжний — Незвитя́жний, -а, -е Непобѣдимый. Словник української мови Грінченка