незвичайний

НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е.

1. Який відрізняється від інших; не такий, як усі, як в усіх; особливий.

– Годі думати про якусь незвичайну красу, – давай .. женихатися з Христею... (Панас Мирний);

Ті руки були взагалі якісь незвичайні. Пальці на них якісь занадто грубі, гудзуваті, страшно покривлені, так, що заскакували один на одного (Л. Мартович);

І погляд, і голос – все в ньому незвичайне (О. Довженко);

// Не такий, як завжди.

Це були незвичайні збори .. Не обирали голови й секретаря, не писали протоколів (О. Гончар);

Золота палата київських князів мала цього ранку незвичайний вигляд. Тут горіли всі світильники й свічада, але на помості не сиділи князі, на лавах не було воєвод і бояр (С. Скляренко);

// у знач. ім. незвича́йне, ного, с. Те, що є не таким, як завжди.

Придивляючись до життя тої оселі, Остап помічав багато незвичайного, тривожного навіть (М. Коцюбинський);

// Дуже великий, сильний щодо ступеня вияву, прояву; надзвичайний.

– Товариші, – сказав він спокійно, і тільки незвичайна блідість обличчя показувала, якого зусилля волі коштує йому той спокій і стриманість (Гончар, III, 1959, 117); Хірург працював з незвичайним натхненням (О. Довженко);

// Який виділяється серед інших здібностями, талантом, розумом і т. ін.; видатний.

Стали згадувати давніх своїх співців і всіх незвичайних людей, що колись жили між ними (С. Васильченко);

Тарас Григорович погляду не зводив з незвичайного актора (О. Ільченко);

// Важливий своїм значенням; знаменний.

Минали роки. І що не рік, то все глибше осідав у минуле отой весняний каламут отого незвичайного року (А. Головко);

// Нехарактерний для кого-, чого-небудь, невластивий комусь, чомусь; дивний.

Мене здивував сей незвичайний у неї приступ економності (Леся Українка);

Вона застала його за незвичайним заняттям: Серьожка займався спортом, виважуючи однією рукою стілець (О. Гончар).

2. розм. Який не дотримується звичаю, порушує правила ввічливості, чемності і т. ін.

Баба завжди виявляла до неї свою прихильність. Та на цей раз .. минула її, не привітавшись навіть .. Що це нині сталося з людьми. що якісь такі незвичайні з нею? (М. Коцюбинський);

[Хома (ніжно):] А, моя чарочка! (Бере й мовчки ковтає, біля нього сміються). [Жінка:] Який же ти, Хомо, незвичайний. Так мовчки й вихилив. Хоч би поздоровкався до людей (С. Васильченко);

// Який виражає грубість, неввічливість, непристойність або свідчить про них.

Почав розказувати [Довбня] Проценкові різні приповістки з своїх п'яних походеньок. То були незвичайні приповістки, безпутні речі безпутнього п'яного бажання та жаги (Панас Мирний);

– Подаруй моїй жінці яке там незвичайне слово, зроби мені таку велику ласку, сестро моя рідненька! – Братіку мій, голубчику! .. – кажу. – Що твоя жінка мене обідила, я їй те дарую (Марко Вовчок).