незвичайний
НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е.
1. Який відрізняється від інших; не такий, як усі, як в усіх; особливий.
– Годі думати про якусь незвичайну красу, – давай .. женихатися з Христею... (Панас Мирний);
Ті руки були взагалі якісь незвичайні. Пальці на них якісь занадто грубі, гудзуваті, страшно покривлені, так, що заскакували один на одного (Л. Мартович);
І погляд, і голос – все в ньому незвичайне (О. Довженко);
// Не такий, як завжди.
Це були незвичайні збори .. Не обирали голови й секретаря, не писали протоколів (О. Гончар);
Золота палата київських князів мала цього ранку незвичайний вигляд. Тут горіли всі світильники й свічада, але на помості не сиділи князі, на лавах не було воєвод і бояр (С. Скляренко);
// у знач. ім. незвича́йне, ного, с. Те, що є не таким, як завжди.
Придивляючись до життя тої оселі, Остап помічав багато незвичайного, тривожного навіть (М. Коцюбинський);
// Дуже великий, сильний щодо ступеня вияву, прояву; надзвичайний.
– Товариші, – сказав він спокійно, і тільки незвичайна блідість обличчя показувала, якого зусилля волі коштує йому той спокій і стриманість (Гончар, III, 1959, 117); Хірург працював з незвичайним натхненням (О. Довженко);
// Який виділяється серед інших здібностями, талантом, розумом і т. ін.; видатний.
Стали згадувати давніх своїх співців і всіх незвичайних людей, що колись жили між ними (С. Васильченко);
Тарас Григорович погляду не зводив з незвичайного актора (О. Ільченко);
// Важливий своїм значенням; знаменний.
Минали роки. І що не рік, то все глибше осідав у минуле отой весняний каламут отого незвичайного року (А. Головко);
// Нехарактерний для кого-, чого-небудь, невластивий комусь, чомусь; дивний.
Мене здивував сей незвичайний у неї приступ економності (Леся Українка);
Вона застала його за незвичайним заняттям: Серьожка займався спортом, виважуючи однією рукою стілець (О. Гончар).
2. розм. Який не дотримується звичаю, порушує правила ввічливості, чемності і т. ін.
Баба завжди виявляла до неї свою прихильність. Та на цей раз .. минула її, не привітавшись навіть .. Що це нині сталося з людьми. що якісь такі незвичайні з нею? (М. Коцюбинський);
[Хома (ніжно):] А, моя чарочка! (Бере й мовчки ковтає, біля нього сміються). [Жінка:] Який же ти, Хомо, незвичайний. Так мовчки й вихилив. Хоч би поздоровкався до людей (С. Васильченко);
// Який виражає грубість, неввічливість, непристойність або свідчить про них.
Почав розказувати [Довбня] Проценкові різні приповістки з своїх п'яних походеньок. То були незвичайні приповістки, безпутні речі безпутнього п'яного бажання та жаги (Панас Мирний);
– Подаруй моїй жінці яке там незвичайне слово, зроби мені таку велику ласку, сестро моя рідненька! – Братіку мій, голубчику! .. – кажу. – Що твоя жінка мене обідила, я їй те дарую (Марко Вовчок).
Значення в інших словниках
- незвичайний — (який відрізняється від інших) особливий, незвичний, книжн. неординарний. Словник синонімів Полюги
- незвичайний — незвича́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- незвичайний — НЕЗВИЧАЙНИЙ – НЕ ЗВИЧАЙНИЙ – НАДЗВИЧАЙНИЙ – НЕЗВИКЛИЙ Незвичайний, прикм. Який відрізняється від інших, не такий, як усі, як у всіх; не такий, як звичайно. Не було тут нічого незвичайного. Проста лежанка з дощок (А. Літературне слововживання
- незвичайний — Незвичний, незвиклий, особливий, не абиякий, рідкісний, с. винятковий, феноменальний; (як міра вияву) НАДЗВИЧАЙНИЙ; (актор) видатний; (у даних умовах) нехарактерний, невластивий, дивний; З. НЕВВІЧЛИВИЙ, непристойний. Словник синонімів Караванського
- незвичайний — див. витіюватий; небувалий; химерний; хороший Словник синонімів Вусика
- незвичайний — -а, -е. 1》 Який відрізняється від інших; не такий, як усі, як в усіх; особливий. || Не такий, як завжди. || у знач. ім. незвичайне, -ного, с. Те, що є не таким, як завжди. || Дуже великий, сильний щодо ступеня вияву, прояву; надзвичайний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- незвичайний — ВАЖЛИ́ВИЙ (який має особливе значення, заслуговує особливої уваги), ВЕЛИ́КИЙ, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИЗНАЧНИ́Й, ПОВА́ЖНИЙ, ВАГО́МИЙ, ВАГОВИ́ТИЙ рідше, НЕМАЛОВА́ЖНИЙ, ЗНАЧУ́ЩИЙ, НЕЗВИЧА́ЙНИЙ підсил., СЕРЙО́ЗНИЙ, ВА́ЖНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- незвичайний — Незвича́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- незвичайний — НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е. 1. Який відрізняється від інших; не такий, як усі, як в усіх; особливий. — Годі думати про якусь незвичайну красу, — давай.. женихатися з Христею… (Мирний, І, 1949, 176); Ті руки були взагалі якісь незвичайні. Словник української мови в 11 томах
- незвичайний — Незвичайний, -а, -е 1) Необыкновенный, необычайный, необычный. Якась незвичайна сміливість і духова міць. Мир. ХРВ. 4. Тільки вип'є що незвичайне — то й знову хвороба. 2) Невѣжливый, неприличный. А за рід їх хто тут скаже незвичайне слово? Мкр. Н. Словник української мови Грінченка