незвичайний

ВАЖЛИ́ВИЙ (який має особливе значення, заслуговує особливої уваги), ВЕЛИ́КИЙ, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИЗНАЧНИ́Й, ПОВА́ЖНИЙ, ВАГО́МИЙ, ВАГОВИ́ТИЙ рідше, НЕМАЛОВА́ЖНИЙ, ЗНАЧУ́ЩИЙ, НЕЗВИЧА́ЙНИЙ підсил., СЕРЙО́ЗНИЙ, ВА́ЖНИЙ розм.; ВИРІША́ЛЬНИЙ, ЦІ́ННИЙ, НЕОЦІНЕ́ННИЙ підсил., ДОРОГОЦІ́ННИЙ підсил., КАРДИНА́ЛЬНИЙ підсил. книжн., НЕОЦІ́ННИЙ підсил. рідше, ДОРОГИ́Й рідко (який має основне значення, визначає дальший хід чогось, допомагає в чомусь); ГРАНДІО́ЗНИЙ, ІСТОРИ́ЧНИЙ, ЕПОХА́ЛЬНИЙ книжн. (який має велике значення для цілої епохи, тривалого часу); ЗНАЧНИ́Й, ЗНАЧЛИ́ВИЙ рідше, ПОМІ́ТНИЙ, НЕАБИ́ЯКИЙ, НЕМАЛИ́Й (досить важливий). Дуже важливі події сталися в світі (О. Довженко); Ішли партизани ярами, борами, На діло велике ішли (П. Воронько); Визначні події в житті народу.. неодмінно відбиваються в народній творчості (М. Рильський); Я сидів і дивився на воду І про речі поважні гадав (В. Самійленко); Місткі слова знаходить поет для розкриття ваговитої думки (з газети); Немаловажна справа; Найсвятіший обов'язок молодого літератора — створювати такі художні полотна, які були б суспільно значущими (В. Козаченко); Йому треба було одвезти в одно місто доручення в одній серйозній справі (М. Коцюбинський); Справа була вельми важна (Б. Грінченко); Друге, що в моєму дитинстві було вирішальним для характеру моєї творчості, це любов до природи, правильне відчуття краси природи (О. Довженко); Крутизна траєкторії мін у горах виявилась особливо цінною (О. Гончар); Я гаряче потиснув руку Марії Кіндратівні, мовчазливо дякуючи старій за неоціненне повідомлення (Ю. Збанацький); Гинули одні, А інші виривалися із виру, Приносячи дорогоцінні вісті (М. Рильський); Мистецтво й доба, художник і час — ці питання завжди були для письменників і митців кардинальними й животрепетними (О. Левада); Грандіозні успіхи в галузі космонавтики; Ніхто ще не знав про історичну нараду, в якій він за одним столом з народними полководцями щойно брав участь (О. Гончар); Епохальний твір мистецтва; Значна подія; Помітним досягненням нашої літератури останніх років став роман у віршах Ліни Костенко "Маруся Чурай" (з журналу). — Пор. знаме́нний.

ВИНЯТКО́ВИЙ (який незвичайно рідко зустрічається, трапляється серед кого-, чого-небудь, завдяки чому виділяється із загального ряду), ОСОБЛИ́ВИЙ, РІ́ДКІСНИЙ, РІ́ДКИЙ рідше, УНІКА́ЛЬНИЙ, ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн., ВИЇМКО́ВИЙ заст. Людину павук кусає лиш у виняткових випадках (з журналу); (Мічурін:) У мене сьогодні особливе свято (О. Довженко); Особлива ситуація. Йому (Д. І. Яворницькому) пощастило придбати різними способами.. рідкісні зразки запорозької зброї (І. Шаповал); Гостям показали справді унікальний витвір — перший глобус місяця з усіма впадинами та рельєфами на його лицевій і тильній стороні (І. Волошин); Він (лікар) почав діяти, і за годину Еріка розплющила очі. Заходи Майєра були екстраординарними, але, безперечно, дійовими (В. Собко); Понура постать стоїка-революціонера Рахметова натякає нам на щось справді оригінальне й нове, хоч, може, й нетипове, виїмкове (Леся Українка). — Пор. видатни́й, 1. незвича́йний, 3. вели́кий.

НАДЗВИЧА́ЙНИЙ (дуже великий за силою вияву, інтенсивністю чого-небудь, завдяки чому виділяється на загальному тлі), НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, ВИНЯТКО́ВИЙ, СУГУ́БИЙ книжн. заст.; НЕЗРІВНЯ́ННИЙ (який важко порівняти при цьому з чим-небудь); НАДМІ́РНИЙ, НЕПОМІ́РНИЙ (який перевищує звичайну міру, норму); НЕЙМОВІ́РНИЙ, НЕПРАВДОПОДІ́БНИЙ, ДИВОВИ́ЖНИЙ, КАЗКО́ВИЙ, ФАНТАСТИ́ЧНИЙ (який викликає подив силою свого вияву, у який важко повірити); НАДПРИРО́ДНИЙ, НЕЗЕМНИ́Й (який силою свого вияву настільки відхиляється від звичайного ступеня, що викликає враження про неможливість такого в природі); НАДЛЮ́ДСЬКИЙ, НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, НАДСИ́ЛЬНИЙ, НЕПОСИ́ЛЬНИЙ (який викликає враження про перевищення звичайних людських якостей, властивостей, можливостей). Ладигін з дитинства відзначався спокійною поведінкою, надзвичайною чутливістю та мрійністю (Д. Ткач); Тільки незвичайна блідість обличчя показувала, якого зусилля волі коштує йому.. спокій і стриманість (О. Гончар); Не раз ризикував (Яків) життям — рятував справу своєю винятковою особливістю та холоднокровністю (Є. Кротевич); В час смертельної небезпеки.. дворянство дає кріпаків і майно з сугубою неохотою, скаргами й наріканням (О. Полторацький); Андрій знову цілком віддався своїй роботі, знаходячи в ній незрівнянну радість творчості (О. Гуреїв); На хвилю нерви його отупіли з надмірного болю (І. Франко); Тітка, зігнувшись під непомірною вагою, ..поспішала до поїзда (В. Козаченко); В надвечір'ї його біле волосся спалахнуло неправдоподібною білістю (Є. Гуцало); Чутка про мандрівних акробатів облетіла слободу з дивовижною швидкістю (А. Шиян); І дивишся на сю гостру енергію (гуцулів), на сю непогамовану завзятість, на сю витривалість казкову — і гадаєш собі: і так то все пропаде? (Г. Хоткевич); Лице його гляділо якось гордо І враз тривожно; очі з ям глибоких Блищали острим надприродним блиском (І. Франко); Якби я невірним був тобі таємно, — ..Я б украв у себе щастя своє — долю, Я б зазнав страшного неземного болю! (В. Бичко); — У мами надлюдська сила, надлюдський розум! — з подивом шептав Адась (І. Франко); Нелюдським напруженням він робить ще кілька кроків і знесилено осідає на землю (І. Багмут); Надсильне, довго здержуване хлипання перервало її мову (І. Франко); Вона тремтіла від непосильного напруження волі (І. Ле). — Пор. 3. вели́кий, найбі́льший, 1. небува́лий, 1. неймові́рний.

НАДЗВИЧА́ЙНИЙ (який нечасто зустрічається й виділяється серед інших, перевершує інших у певному відношенні, викликаючи захоплення), НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, НЕАБИ́ЯКИЙ, ВИНЯТКО́ВИЙ, РІ́ДКІСНИЙ, ФЕНОМЕНА́ЛЬНИЙ, НЕЗРІВНЯ́ННИЙ із сл. ні з ким, ні з чим (який мало зустрічається в такому довершеному вияві, не схожий на інших); НЕПОВТО́РНИЙ, НЕПОВТОРИ́МИЙ рідше (такий, якого більше не буде). Стоян дивився на червоний місяць, що вповні випливав на небо, і мовчав, мов захопився надзвичайним видовищем (С. Скляренко); Тарас Григорович погляду не зводив з незвичайного актора (О. Ільченко); Софія виявила неабиякі здібності (А. Шиян); — Ти.. надто екзальтований!.. Виняткових особистостей тобі подавай, геніїв, героїв!.. (Є. Гуцало); Рідкісний знавець своєї справи; Рідкісний талант; Ад'ютант мав феноменальну пам'ять (Григорій Тютюнник); Тоня.. виповнила його новим, ні з чим незрівнянним почуттям (О. Гончар); Твоїх пліч неповторні овали вкрили шалі узорні краї (В. Сосюра); Прощайте, вечори багряні, Річок неповторимий плин (А. Малишко). — Пор. 1. небува́лий, 1. незвича́йний.

НЕЗВИЧА́ЙНИЙ (який відрізняється від інших, чимось виділяється), НЕОРДИНА́РНИЙ книжн., ОСОБЛИ́ВИЙ, НЕАБИ́ЯКИЙ, НЕЗВИ́ЧНИЙ, НЕЗВИ́КЛИЙ рідше (до якого ще не звикли); ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн. (про явище, подію тощо — який виходить із ряду звичайних); ЕКСЦЕНТРИ́ЧНИЙ, ЕКСТРАВАГА́НТНИЙ (який не відповідає загальноприйнятим звичаям, нормам, уявленням); НЕБУДЕ́ННИЙ (який відрізняється від того, що є завжди або скрізь, і тому сприймається в позитивному плані). Це були незвичайні збори.. Не обирали голови й секретаря, не писали протоколів (О. Гончар); Неординарне рішення; Нічого особливого він поки що не вигадав (Д. Ткач); Та й клямка ж то була неабияка: гладкий дерев'яний кілок з прикріпленим до нього дерев'яним зазубцем (І. Франко); Вероніка теж була незвична — в новій коричневій шубці (П. Загребельний); Робота була спішна й екстраординарна (Ю. Смолич); Олеся чарувала його ексцентричними позами, кокетством, танцями (І. Нечуй-Левицький); Все було сьогодні разючо новим, незвичним, небуденним (О. Гончар). — Пор. 1. винятко́вий, 1. небува́лий, 1. неймові́рний.

НЕБУВА́ЛИЙ (такий, якого досі ще не було, не траплялося), НЕЗНА́НИЙ, БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ (який не має жодного прикладу в минулому); НЕБА́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ДАНИЙ, НЕЧУ́ВАНИЙ (ужив. з розрізненням за органами чуття — зором або слухом — і без такого розрізнення). Микоші груди розпирало небувалим ентузіазмом (О. Полторацький); Так, це був якийсь дивний город (місто) незнаної краси (М. Рильський); Ми багато наслухались про безприкладну мужність.. капітана (А. Трипільський); Безпрецедентний випадок; Ми знайдемо в лузі небачені трави, Незнанії квіти в полях (П. Воронько); Рябий пес нашорошив вуха і.. задивився на невиданого звіра (І. Сенченко); Придушення революції 1848-49 рр. привело Європу до нечуваної реакції (П. Тичина). — Пор. 1. надзвича́йний, 2. надзвича́йний, 1. незвича́йний.

НЕВИ́ХОВАНИЙ (який не має потрібного виховання, не може поводитися належним чином де-небудь), НЕКУЛЬТУ́РНИЙ, НЕОТЕ́САНИЙ (НЕОБТЕ́САНИЙ) розм., НЕТЕ́САНИЙ розм. рідше, СИВОЛА́ПИЙ заст. зневажл.; НЕЗВИЧА́ЙНИЙ розм. (який не дотримується звичаю, негідно поводиться). — Який у тебе кавалер невихований, Доню мила, Весь час він позіхав, Коли я говорила (С. Воскрекасенко); Мама сердиться моя, Некультурний, каже, я. — Це чому? — питаю в мами. Каже: — Лишенько моє! Цукор ти береш руками, А для цього ложка є (Л. Первомайський); — Виховували мене мужчини, люди неотесані, але чесні (М. Ю. Тарновський); — Цей сиволапий солдафон трахнув вас так, що якби не.. я, то після ще одного удару довелося б везти вас просто до моргу (Ю. Смолич); (Жінка:) Який же ти, Хомо, незвичайний. Так мовчки й вихилив (чарку). Хоч би поздоровкався до людей (С. Васильченко). — Пор. неосві́чений.

НЕЙМОВІ́РНИЙ (який важко собі уявити, у який важко повірити), НЕМОЖЛИ́ВИЙ, НЕМИ́СЛИМИЙ, НЕПРАВДОПОДІ́БНИЙ, ДИ́КИЙ підсил. розм. (який викликає сумнів або подив, оскільки виходить за межі звичайного, розумного, логічного); ПАРАДОКСА́ЛЬНИЙ книжн. (неймовірний, незвичайний, навіть безглуздий, але звичайно тільки на перший погляд); АНЕКДОТИ́ЧНИЙ (неймовірний, незвичайний до смішного). Була просто неймовірною ця його (учня) втеча (О. Гончар); Пройти в двері — немислима річ; проламати муровані стіни — ще більше неможлива річ (Г. Хоткевич); Серед нашого народу.. трапляються всякі прізвища — чудернацькі, химерні, дивовижні, неправдоподібні (Є. Гуцало); — Диким здавалося й не вірилось просто, що так могло бути: журилась (Марія), а через хвилину — сміх (А. Головко); — Чи у нього є якесь.. знання? Ви чудуєтеся, як можна підіймати таке питання? Вам воно видається парадоксальним, так як коли би хтось, бачачи пана в фраку і білих рукавичках, смів питати, чи є у нього сорочка? (І. Франко); Анекдотична ситуація. — Пор. 1. ди́вний, 1. незвича́йний.

НЕНОРМА́ЛЬНИЙ (який має відхилення від природної, звичної норми), НЕПРИРО́ДНИЙ, ПРОТИПРИРО́ДНИЙ підсил., АНОМА́ЛЬНИЙ книжн., АНОРМА́ЛЬНИЙ книжн. Ненормальні погодні умови; Ненормальна робота транспорту; Неприродна жовтизна хлібів і отруйно-зелена просторина луків.. — все було мертве, неправдиве (О. Гончар); За моїх студентських часів карти в студентових руках вважалися за щось аномальне (А. Кримський). — Пор. 1. незвича́йний.