незвичайний

НЕЗВИЧАЙНИЙ – НЕ ЗВИЧАЙНИЙ – НАДЗВИЧАЙНИЙ – НЕЗВИКЛИЙ

Незвичайний, прикм. Який відрізняється від інших, не такий, як усі, як у всіх; не такий, як звичайно. Не було тут нічого незвичайного. Проста лежанка з дощок (А.Чайковський); – А вітер уранці сьогодні мені Ще звістку приніс незвичайну, Що ніби на скелі, на височині Угледів він тайну (М.Вороний).

Не звичайний, част. з прикм. Він Тетері вірив. Більше того, не раз одверто доводив – Тетеря не звичайний собі полковник у війську (Н.Рибак); Вона жила в розкошах і достатках і була переконана, що вона дівчинка не звичайна, а красуня (Григорій Тютюнник); То не звичайна дівчина "ждала, ждала козаченька..." То чорноока, засмалена Марина чекає поповича за селом коло вітряка... (Б.Антоненко-Давидович).

Надзвичайний. Дуже великий, сильний щодо ступеня вияву; дуже гарний, видатний; особливий тощо. Свої святині надзвичайні Ми захищаємо мечем (Г. Чупринка); Перед Василем стояла надзвичайної вроди жінка (М.Томчаній); Він увесь ніби передчуває наближення якоїсь надзвичайної події (О.Довженко).

Незвиклий. Який не звик до чогось; до якого не звик хто-небудь. Незвиклий до слави, Михайло Лукич був розгублений і наче засоромлений (Л.Дмитерко).

Пор. звичайний.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

незвичайний — (який відрізняється від інших) особливий, незвичний, книжн. неординарний. Словник синонімів Полюги
незвичайний — незвича́йний прикметник Орфографічний словник української мови
незвичайний — Незвичний, незвиклий, особливий, не абиякий, рідкісний, с. винятковий, феноменальний; (як міра вияву) НАДЗВИЧАЙНИЙ; (актор) видатний; (у даних умовах) нехарактерний, невластивий, дивний; З. НЕВВІЧЛИВИЙ, непристойний. Словник синонімів Караванського
незвичайний — див. витіюватий; небувалий; химерний; хороший Словник синонімів Вусика
незвичайний — -а, -е. 1》 Який відрізняється від інших; не такий, як усі, як в усіх; особливий. || Не такий, як завжди. || у знач. ім. незвичайне, -ного, с. Те, що є не таким, як завжди. || Дуже великий, сильний щодо ступеня вияву, прояву; надзвичайний. Великий тлумачний словник сучасної мови
незвичайний — НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е. 1. Який відрізняється від інших; не такий, як усі, як в усіх; особливий. – Годі думати про якусь незвичайну красу, – давай .. женихатися з Христею... (Панас Мирний); Ті руки були взагалі якісь незвичайні. Словник української мови у 20 томах
незвичайний — ВАЖЛИ́ВИЙ (який має особливе значення, заслуговує особливої уваги), ВЕЛИ́КИЙ, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИЗНАЧНИ́Й, ПОВА́ЖНИЙ, ВАГО́МИЙ, ВАГОВИ́ТИЙ рідше, НЕМАЛОВА́ЖНИЙ, ЗНАЧУ́ЩИЙ, НЕЗВИЧА́ЙНИЙ підсил., СЕРЙО́ЗНИЙ, ВА́ЖНИЙ розм. Словник синонімів української мови
незвичайний — Незвича́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
незвичайний — НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е. 1. Який відрізняється від інших; не такий, як усі, як в усіх; особливий. — Годі думати про якусь незвичайну красу, — давай.. женихатися з Христею… (Мирний, І, 1949, 176); Ті руки були взагалі якісь незвичайні. Словник української мови в 11 томах
незвичайний — Незвичайний, -а, -е 1) Необыкновенный, необычайный, необычный. Якась незвичайна сміливість і духова міць. Мир. ХРВ. 4. Тільки вип'є що незвичайне — то й знову хвороба. 2) Невѣжливый, неприличный. А за рід їх хто тут скаже незвичайне слово? Мкр. Н. Словник української мови Грінченка