1. Великий тлумачний словник сучасної мови

неповний

непо́вний

-а, -е.

1》 Не зовсім наповнений чим-небудь.

2》 Не доведений до необхідної норми, межі, розміру і т. ін.

|| Який не містить у собі повного набору, комплекту, складу чого-небудь.

|| Не зовсім закінчений, завершений. Неповний робочий день.

Неповна зайнятість — наявність у країні, регіоні осіб, які мають можливість і бажання працювати, але не мають роботи; часткове безробіття.

Неповна сім'я — сім'я з дітьми, в якій немає одного з батьків.

Неповне речення — речення, в якому немає одного чи обох головних членів речення.

Неповний такт муз. — перший або останній такт, у якому сума тривалостей звуків і пауз менше тактового розміру.

Неповний хор муз. — мішаний хор без однієї або двох (різнорідних) партій.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неповний — непо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неповний — НЕПО́ВНИЙ, а, е. 1. Не зовсім наповнений чим-небудь. Хома дрібулить [дрібцює] додому з неповним мішком за плечима (Григорій Тютюнник); Біля її ніг стояла на землі полив'яна ще неповна миска, а треба нарвати [вишні] доверху (А. Шиян). Словник української мови у 20 томах
  3. неповний — перелива́ти з пусто́го (та) в поро́жнє. 1. Повторювати те саме, ведучи непотрібні або малозмістовні розмови. Фрази лились, зчіплювались, і він переливав з пустого та в порожнє, говорячи те ж саме, тільки іншими словами (І. Фразеологічний словник української мови
  4. неповний — ЧАСТКО́ВИЙ (який стосується частини когось, чогось), НЕПО́ВНИЙ. Він вийшов на часткову інвалідність і поступив за посильного (О. Копиленко); Тепер в Англії виховання панича або панни вважається неповним, нескінченим, поки вони не побувають за границею (Леся Українка). Словник синонімів української мови
  5. неповний — НЕПО́ВНИЙ, а, е. 1. Не зовсім наповнений чим-небудь. Хома дрібулить [дрібцює] додому з неповним мішком за плечима (Тют., Вир, 1964, 368); Біля її ніг стояла на землі полив’яна ще неповна миска, а треба нарвати [вишні] доверху (Шиян, Баланда, 1957, 142). Словник української мови в 11 томах