1. Великий тлумачний словник сучасної мови

непрацездатність

непрацезда́тність

-ності, ж.

1》 Стан за знач. непрацездатний.

Повна непрацездатність — стан людини, коли вона внаслідок захворювання (травми) не може і не повинна виконувати роботу.

Часткова непрацездатність — стан людини, коли вона може виконувати попередню роботу, але не в повному обсязі чи у полегшених умовах.

2》 Стан об'єкта, при якому значення хоча б одного параметра, що характеризує здатність виконувати задані функції, не відповідає вимогам нормативно-технічної і/або конструкторської (проектної) документації.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непрацездатність — непрацезда́тність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. непрацездатність — Певний стан здоров’я, зумовлений захворюванням або каліцтвом, при якому працівник не має змоги виконувати свої трудові функції. англ. disablement / disability; нім. Arbeitsunfähigkeit f=; угор. munkakeptelenség; рос. неработоспособность. Словник із соціальної роботи
  3. непрацездатність — НЕПРАЦЕЗДА́ТНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. непрацезда́тний. З поліклініки Євгенія Григорівна повернулась з перев'язаною рукою і бюлетенем про непрацездатність (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  4. непрацездатність — НЕПРАЦЕЗДА́ТНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. непрацезда́тний. З поліклініки Євгенія Григорівна повернулась з перев’язаною рукою і бюлетенем про непрацездатність (Донч., V, 1957, 341). Словник української мови в 11 томах
  5. непрацездатність — рос. нетрудоспособность тимчасова або постійна втрата працездатності внаслідок хвороби, нещасного випадку або з інших причин, неможливість займатися трудовою діяльністю з причин, що не залежать від людини. Eкономічна енциклопедія