непритаманний
непритама́нний
-а, -е.
Не властивий кому-, чому-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- непритаманний — непритама́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- непритаманний — НЕПРИТАМА́ННИЙ, а, е. Який не виражає постійної ознаки кого- або чого-небудь, не властивий кому-, чому-небудь. – Я не з лякливих, Трохиме Трохимовичу, – з непритаманним їй зухвальством зауважила Ніна (О. Копиленко); Природа прекрасна. Словник української мови у 20 томах
- непритаманний — НЕПРИТАМА́ННИЙ, а, е. Не властивий кому-, чому-небудь. — Я не з лякливих, Трохиме Трохимовичу, — з непритаманним їй зухвальством зауважила Ніна (Коп., Земля.., 1957, 139); Природа прекрасна. Несмак непритаманний їй ні в сполученні кольорів, ні в формах (Довж., Зач. Десна, 1957, 252). Словник української мови в 11 томах
- непритаманний — Непритаманний, -а, -е Ненормальный въ психическомъ отношеніи, невмѣняемый. Та шо там у нього питати? Він непритаманний. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка