1. Словник української мови в 11 томах

непритаманний

НЕПРИТАМА́ННИЙ, а, е. Не властивий кому-, чому-небудь.

— Я не з лякливих, Трохиме Трохимовичу, — з непритаманним їй зухвальством зауважила Ніна (Коп., Земля.., 1957, 139);

Природа прекрасна. Несмак непритаманний їй ні в сполученні кольорів, ні в формах (Довж., Зач. Десна, 1957, 252).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непритаманний — непритама́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. непритаманний — -а, -е. Не властивий кому-, чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. непритаманний — НЕПРИТАМА́ННИЙ, а, е. Який не виражає постійної ознаки кого- або чого-небудь, не властивий кому-, чому-небудь. – Я не з лякливих, Трохиме Трохимовичу, – з непритаманним їй зухвальством зауважила Ніна (О. Копиленко); Природа прекрасна. Словник української мови у 20 томах
  4. непритаманний — Непритаманний, -а, -е Ненормальный въ психическомъ отношеніи, невмѣняемый. Та шо там у нього питати? Він непритаманний. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка