1. Великий тлумачний словник сучасної мови

обложений

обло́жений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до обложити.

|| обложено, безос. присудк. сл.

|| у знач. ім. обложені, -них, мн. Ті, що перебувають в облозі; обложенці.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обложений — обло́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обложений — ОБЛО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обложи́ти. На постелі лежала їх мама, обложена зеленими вербовими галузками (Стеф., І, 1949, 143); В кутку біля дверей стояла обложена зеленими кахлями піч (Панч, Гомон. Словник української мови в 11 томах
  3. обложений — ОБЛО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обложи́ти. На постелі лежала їх мама, обложена зеленими вербовими галузками (В. Стефаник); В кутку біля дверей стояла обложена зеленими кахлями піч (П. Панч); Над головою мутне, обложене хмарами осіннє небо (Я. Словник української мови у 20 томах
  4. обложений — Обло́жений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)