оборожень
оборо́жень
-жня, ч., оборожина, -и, ж., зах.
Один із чотирьох стовпів, на яких тримається дашок оборогу.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оборожень — Оборожень, -жня м. = Оборожина. Желех. Словник української мови Грінченка