обраний
о́браний
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обрати.
|| обрано, безос. присудк. сл.
|| у знач. ім. обрані, -них, мн. Ті, кого обрано для виконання яких-небудь обов'язків; обранці.
2》 у знач. прикм. Який вирізняється з-поміж інших своїм громадським становищем, розумом, талантом і т. ін.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обраний — о́браний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обраний — О́БРАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обра́ти. Втішалася обрана богом мати, Сповнялась материнської пихи, Святої гордості, що кожна мати має, Як на руках своє дитя тримає (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- обраний — О́БРАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обра́ти. Втішалася обрана Богом мати, Сповнялась материнської пихи, Святої гордості, що кожна мати має, Як на руках своє дитя тримає (Леся Українка); Обраний ним шлях простелеться через круті перевали і урвища (О. Словник української мови у 20 томах
- обраний — ОБРА́НЕЦЬ (особа, яку обрано для виконання яких-небудь обов'язків; той, хто вибраний як коханий, друг життя; людина, яка відзначається більшим талантом, обдарованістю, ніж інші), ВИБРА́НЕЦЬ, О́БРАНИЙ перев. мн. (для виконання чогось). Словник синонімів української мови
- обраний — О́браний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)