обшук
о́бшук
-у, ч.
Ретельний офіційний огляд кого-, чого-небудь із метою виявлення чогось прихованого або недозволеного.
|| Слідча дія, що провадиться примусово для виявлення знарядь злочину, предметів, документів тощо, які мають значення для встановлення істини в справі, а також виявлення і затримання злочинця.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обшук — (шукання чогось забороненого) трус. Словник синонімів Полюги
- обшук — о́бшук іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- обшук — Трус, жрґ. сов. шмон. Словник синонімів Караванського
- обшук — О́БШУК, у, ч. Офіційно санкціонований ретельний огляд кого-, чого-небудь з метою виявлення чогось прихованого або недозволеного. Часто стражники чи козаки приїздили вночі з волості й робили несподівані обшуки (О. Словник української мови у 20 томах
- обшук — У карному розслідуванні дія, метою якої є пошук у приватному помешканні чи службовому приміщенні із дозволу прокурора предметів, що можуть стати речовими доказами. Універсальний словник-енциклопедія
- обшук — О́БШУК (ретельний огляд офіційними особами кого-, чого-небудь з метою виявлення чогось прихованого, вкраденого або недозволеного), ТРУС. В квітні 1850 р. у поета (Т. Словник синонімів української мови
- обшук — О́БШУК, у, ч. Ретельний офіційний огляд кого-, чого-небудь з метою виявлення чогось прихованого або недозволеного. Часто стражники чи козаки приїздили вночі з волості й робили несподівані обшуки (Донч., III, 1956, 121); Есесівка робила ретельний обшук. Словник української мови в 11 томах