обітний
обі́тний
-а, -е, книжн.
Стос. до обіту; обіцяний. Обітна земля.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обітний — обі́тний прикметник книжн. Орфографічний словник української мови
- обітний — ОБІ́ТНИЙ, а, е, книжн. Стос. до обіту; обіцяний. Цезар богам італійським обіцяну почесть складає: Триста в великому місті присвячує храмів обітних (М. Зеров). Словник української мови у 20 томах
- обітний — ОБІ́ТНИЙ, а, е, книжн. Стос. до обіту; обіцяний. Цезар богам італійським обіцяну почесть складає: Триста в великому місті присвячує храмів обітних (Зеров, Вибр., .1966, 258). Словник української мови в 11 томах