1. Великий тлумачний словник сучасної мови

огнище

о́гнище

-а, с.

1》 див. вогнище.

2》 іст. Князівський дім.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. огнище — о́гнище 1 іменник середнього роду вогнище розм. о́гнище 2 іменник середнього роду князівський дім іст. Орфографічний словник української мови
  2. огнище — див. ВОГНИЩЕ. Словник синонімів Караванського
  3. огнище — див. вогнище Словник синонімів Вусика
  4. огнище — ВО́ГНИЩЕ (купа дров, хмизу і т. ін., що горить), БАГА́ТТЯ, ВОГО́НЬ, О́ГНИЩЕ розм., ОГО́НЬ розм., ВО́ГНИСЬКО розм., ВА́ТРА діал., ВА́ТРИЩЕ діал.; КУ́РИВО рідше, КУ́РИЩЕ діал. (димне для обкурювання). Словник синонімів української мови
  5. огнище — О́гнище, -ща, -щу, -щем; -нища, -нищ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. огнище — О́ГНИЩЕ, а, с. 1. див. во́гнище. 2. іст. Князівський дім. Серед адміністрації князівського господарства були: огнищний тіун, управитель всього князівського дому — огнища (Іст. УРСР, І, 1953, 64). Словник української мови в 11 томах
  7. огнище — Огнище, -ща с. 1) Костеръ. Спасибі жіночкам, на городі розіклали огнище і всякої страви понаготовляли. ЗОЮР. II. 286. в огнище вкинутися. Вспылить. Сердитий був парубок, так у огнище і вкинеться! Як жар стане. Харьк. г. 2) Мѣсто, гдѣ былъ костеръ. На огнищі не швидко виросте трава. Волч. у. Словник української мови Грінченка