огнищанин
огнища́нин
-а, ч.
1》 іст.У Київській Русі 10-12 ст. – головний управитель князівських маєтків.
2》 зах. Хазяїн, господар.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- огнищанин — Огнища́нин: — хазяїн [2;XIII] Словник з творів Івана Франка
- огнищанин — огнища́нин іменник чоловічого роду, істота головний управитель князівського маєтку іст. Орфографічний словник української мови
- огнищанин — ОГНИЩА́НИН, а, ч., іст. У Давній Русі Х-ХІІ ст. — головний управитель князівських маєтків. Не злякалися міщани, Як половці надтягли; Самі старші огнищани Заборола облягли (Фр. Словник української мови в 11 томах