огнищанин
ОГНИЩА́НИН, а, ч., іст. У Давній Русі Х-ХІІ ст. — головний управитель князівських маєтків.
Не злякалися міщани, Як половці надтягли; Самі старші огнищани Заборола облягли (Фр., XIII, 1954, 372);
Не по честь свою і не заради слави йдуть нині на княжий суд люди. Той переорав межу чи перетесав знамено.., той убив огнищанина, княжого тіуна чи посадника (Скл., Святослав, 1959, 53).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- огнищанин — Огнища́нин: — хазяїн [2;XIII] Словник з творів Івана Франка
- огнищанин — огнища́нин іменник чоловічого роду, істота головний управитель князівського маєтку іст. Орфографічний словник української мови
- огнищанин — -а, ч. 1》 іст.У Київській Русі 10-12 ст. – головний управитель князівських маєтків. 2》 зах. Хазяїн, господар. Великий тлумачний словник сучасної мови