1. Словник української мови в 11 томах

огниво

ОГНИ́ВО, а, с.

1. заст. Сталева пластинка в замку кремінної рушниці, об яку вдаряється кремінь.

2. заст. Кресало.

У Людну палату увійшло кілька чоловік — в темних свитках, підперезані широкими ремінними поясами, з кишенями на них для ножів, огнива, солі (Скл., Святослав, 1959, 38);

*Образно. Дощик, дощик голубий, Колосків не оббий Зливами-приливами, Хмарами-огнивами (Мал., Звенигора, 1959, 30).

3. діал. Кожен з чотирьох стовпів, на яких тримається покрівля оборогу.

*Образно. Літературна мова.. робиться справді репрезентанткою національної єдності, спільним і для всіх діалектів рідним огнивом, що сполучає їх в одну органічну цілість (Фр., XVI, 1955, 338).

4. діал. Кільце.

Пружини старого годинника тріскали й відлітали колісця й дрібні огнива ланцюжка розкручувались у різні сторони (Кобр., Вибр., 1954, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. огниво — Огни́во: О́гниво: — кільце в ланцюзі [48;XX] Маю вже яко-тако вироблений план до первого огнива трилогії, котрого предметом єсть борба богів з Титанами [XX] — кільце [I] — тут: кільце [15] — тут: хоч і важливою, але тільки складовою частиною. Словник з творів Івана Франка
  2. огниво — огни́во 1 іменник середнього роду сталева пластинка в замку рушниці; кресало іст. огни́во 2 іменник середнього роду стовп, на якій тримається покрівля; кільце діал. Орфографічний словник української мови
  3. огниво — -а, с. 1》 заст.Сталева пластинка в замку кремінної рушниці, об яку вдаряється кремінь. 2》 заст. Кресало. 3》 діал. Кожен із чотирьох стовпів, на яких тримається покрівля оборогу. 4》 діал. Кільце. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. огниво — КРЕСА́ЛО (залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременю), КРИ́ЦЯ розм., КРЕСИ́ВО діал., ОГНИ́ВО заст. Добре, якщо в дворі є дід чи батько, який уміє з кременю викрешувати кресалом іскри: там і без сірників можна обійтися (О. Словник синонімів української мови
  5. огниво — Огни́во, -ва с. 1) Стальная пластинка въ замкѣ кремневаго ружья, стоящая противъ курка, — въ нее бьетъ кремень. Шух. І. 230. 2) Часть токарнаго станка. см. токарня. Шух. І. 305, 306. Словник української мови Грінченка